Гіркий присмак святкування свободи. Післямова

Це не свято сьогоднішньої влади. Ніколи не було й не буде. Її лише лицемірство, яке у День свободи вітає українців з набуттям втрачених цінностей. Президент Віктор Янукович розказує про ідеали вільного громадянина, проте розбудова громадянського суспільства для нього – настільки непотрібна річ, як той комп’ютер у його робочому кабінеті. Прикметно, що у нинішньої влади вже увійшло в систему робити з новорічної ялинки цапа-відбувайла. Так було у 2003-му безпосередньо на батьківщині теперішніх керівників держави. Тоді в акурат у день візиту Ющенка на центральній площі Донецька вирішили монтувати зимову красуню. 31 жовтня! Цьогоріч, звичайно ж, випадково, монтаж прийшовся на відзначення Дня свободи у столиці.

Хоча, якщо чесно, донецька влада за ці сім років змінилася… Стала більш зваженою, проте не менш нахабною Незмінною залишилася лише жага грошей і влади.

Не свято це вже і для багатьох учасників Помаранчевого майдану: тих, хто щиро вірив у світле майбутнє України. Розчарування важким тягарем лягло їм на плечі. Якість життя за ці сім років не покращилася, лише з регулярною частотою змінювалися таблички на дверях владних кабінетів. Обіцянки вчорашніх лідерів забуті, а більшість з так званої команди Ющенка сьогодні бачимо у таборі, проти якого вони боролися у 2004-му.

Колишня влада, а теперішня опозиція щодня розписується перед народом у власній недієздатності. Кожен тягне ковдру на себе, кожен хоче бути вождем. Як наслідок – опозиція розірвана, всі лідери – поодинці, слабких місць для зловтіхи влади – достатньо.

Прикро, але послідовних політиків помаранчевих часів залишилося обмаль. Щире відстоювання права українців на демократичні цінності, на європейську інтеграцію, на гідне життя – лише деякі політики і сьогодні можуть собі таке дозволити. Їх не звабили високими посадами, елітними маєтками у Конча-Заспі, кінець-кінцем, портфелями з грошима. Їх і не залякали, хоча залякування та помста – коник нинішніх можновладців.

Вже кілька років точаться розмови довкола об’єднання опозиційних сил, але до сьогодні цей процес так і не розпочато. То може саме їм, послідовним та системним, показати приклад решті? Взяти та об’єднатися. Їм, сподіваюсь, вистачить мудрості це зробити не заради банального позерства. Вони копнуть глибше: в основну ідею майбутнього України. Впевнений, знайдуться скептики, які розцінюватимуть такі єднання неправильно. Але хочу їм зауважити, що до першочергових завдань опозиції відносяться не тільки промовисті виступи з екранів телевізорів, а й конкретні дії. А з іскри займеться полум’я…

Олександр Литвиненко,
голова Чернігівської обласної організації
політичної партії «Українська платформа»

Люди – будьте милосердні!

В Чернігові їх близько 30 тисяч. Ні, це не організація Партії регіонів, це навіть не кількість міліціонерів у місті, і, не дай Боже, не кількість чиновників. Це громадяни України, жителі міста Чернігова, але з дещо обмеженими можливостями.

Так, це інваліди. І обмежує їхні можливості не завжди хвороба - ми бачимо блискучі виступи національної параолімпійської збірної, виступи майже сліпих футболістів. В першу чергу, їх обмежує наша байдужість...

І якщо кожен з нас може допомогти інваліду простими речами, то зменшити залежність від хвороби спроможна тільки влада. Що ми маємо зараз в Чернігові? Лише інвалідів-колясочників в місті близько 5000, але самостійно пересуватись Черніговом, вести активний образ життя не під силу навіть найсильнішим і найвитривалішим.
В місті не обладнаний жоден(!) пішохідний перехід для інвалідів. Тобто, всі переходи обмежені високими бордюрами, здолати які самостійно інваліди не можуть. Прибрати бордюри з переходів - це ж просто, відкривши дорогу тисячам людей, але для влади це не цікаво. Про інвалідів вона згадає напередодні виборів, роздасть подарунки і знову забуде до наступних...

Незабаром за активної підтримки обласної організації політичної партії «Українська платформа» у Чернігові з’явиться соціальна реклама - декілька білбордів із зображенням інвалідів–колясочників, аби привернути увагу пересічних людей і, здебільшого, влади на проблеми людей-інвалідів. Одночасно готується звернення до міської ради з проханням зробити розрахунок переобладнання одного пішохідного переходу для інвалідів. Передчуваємо, що сума буде немаленька, але вже сьогодні в місті є люди, які готові надати кошти для переобладнання хоча б декількох переходів.

Проте вже зараз кожен з нас повинен замислитись, що він може зробити для цих людей, аби не залишити їх наодинці зі своєю хворобою.
Люди – будьте милосердні!

Стартує Фотоманіфест «Чорна й Біла Україна» під патронатом Валентини Жебрівської

Ми з головою занурюємося у будні, скаржимося на своє існування, і часом деякі печальні картини нашої реальності зривають з вуст «Так жити не можна!». І в гонитві за кращим життям починаємо його шукати в ближньому, а іноді і дальньому зарубіжжі. Але випадкова мить – променистий погляд матусі, квітуче і безкрайнє соняшникове поле, запашна паляниця – і думки про життя поза межами рідної країни розчиняються, мов дим. Ми починаємо розуміти великий потенціал своєї батьківщини, залишаємося, і з надією у світле майбутнє продовжуємо вдосконалювати Україну.

Хоча б раз у житті таке ставалося у кожного мешканця України, багато в кого з них відклалися в пам’яті ці різнополюсні, але доленосні миті, а дехто навіть встиг закарбувати їх на фотоплівці. Одна з таких – Валентина Жебрівська. Вона – аматор, але намагається тримати фотокамеру завжди під рукою, аби не загубити момент. Професійний фотограф і водночас активний партієць «Української платформи» Дмитро Бретман зізнається, що з тисяч якісних знімків, які доводилося йому робити впродовж свого життя, доленосними для нього стали лише декілька, і зроблені вони були звичайною «мильницею». Цим двом людям ми завдячуємо за народження ідеї, яка сьогодні переросла в масштабний фотопроект.

Політична партія «Українська платформа» оголошує про офіційний старт Всеукраїнського Фотоманіфесту «Чорна й Біла Україна», який проходитиме з 1 серпня до 31 жовтня 2011 року по всій території України під патронатом Валентини Жебрівської.

До участі запрошуються громадяни України віком від 18 років.

Фотографії на конкурс приймаються в двох номінаціях:

- «Україна – печаль моя!»,

- «Україна буде жити!»

Цим конкурсом ми хочемо привернути увагу людей з різних куточків України до проблем, які існують в регіонах. Адже є негаразди, обумовлені географічною приналежністю, але й є і загальнонаціональні проблеми, задля вирішення яких ми маємо обов’язково об’єднати свої зусилля.

Задля стимулювання, професійного і творчого зростання учасників конкурсу ми передбачили цікаві подарунки, а для переможців – грошові премії і цінний приз.

Кожен бажаючий взяти участь у фотоманіфесті має звернутися до організації партії «Українська платформа» у своєму районі, місті, області і надати знімки, або власноруч зареєструватися та заповнити анкету учасника на офіційному сайті «Українська платформа» (www.ukrplatforma.org.ua).

Переможців конкурсу визначатиме журі під керівництвом Валентини Жебрівської з урахуванням результатів смс- та web-голосування, а фотографії фіналістів друкуватимуться у газеті «Українська платформа».

Запрошуємо всіх активних людей до участі у Фотоманіфесті «Чорна й Біла Україна»!

Детально ознайомитися з умовами участі у конкурсі ви можете через партійну організацію «Українська платформа» у своїй місцевості, на сайті www.ukrplatforma.org.ua або за телефоном у Києві (044)536-1874.

Заява політичної партії «Українська платформа»

Влада не втомлюється зомбувати суспільство розмовами про проведення реформ та рішучу боротьбу з корупцією, забуваючи при цьому, що успіх реформування в будь-якій сфері суспільного життя залежить, в першу чергу, від довіри народу до всіх починань високопосадовців. Але яка довіра може бути до влади, яка нищить основи власної держави, руйнуючи національну культуру та свідомість, нехтує економічними інтересами країни та її громадян.

Зрештою, як вірити в переможні звіти і вихваляння влади, якщо ціни зростають, з роботою все важче, а пересічні українці живуть все бідніше?

Розуміючи найбільш визначальні проблеми українського суспільства, політична партія «Українська платформа» послідовно виступає за боротьбу з корупцією, казнокрадством та зловживанням службовим становищем. Це повинна бути справжня боротьба, основою якої виступатиме політична воля найвищого керівництва країни, а не антикорупційна кампанійщина для окозамилювання. Однак політична воля президента Януковича та його оточення спрямована зовсім в інше русло – збудувати диктаторський режим з метою подальшого пограбування країни. Бо всі так звані «реформи» в цьому і полягають: судова – щоб підпорядкувати судову систему виконавчій владі, адміністративна – щоб розставити на керівні посади представників донецького клану, збільшивши при цьому витрати на них, податкова і пенсійна – щоб вирішити найпекучіші соціально-економічні питання за рахунок простих людей.

Самі ж владоможці з «сім’ями» зовсім не збираються відмовлятись від казнокрадства, корупції та дерибану. Адже «відкати» для чиновників по Євро-2012 досягли уже 60 %, не припиняється прихватизація привабливих підприємств – заводів, обленерго, на черзі «дерибан» найбільшого національного багатства – землі. На фоні корупційно-злодійської вакханалії, яка відбувається в державі, так звані справи проти представників опозиції є, по суті, політичним фарсом, «мильною опереткою» для суспільства. Владі слід пам’ятати, що «мильні оперети», як і мильні бульбашки, - недовговічні. Народ вже дав оцінку її діяльності в соціологічних опитуваннях, згідно з якими рейтинги правлячих осіб та їх політичної сили різко знижуються. Не допомагають ні медійні шоу, ні рознарядки на державні установи про обов’язковий набір в Партію регіонів. Історія вчить, що не допоможуть, – на момент падіння режиму Чаушеску кожен четвертий (!) румун був членом Компартії Румунії. Проте самого диктатора і правлячий режим це не врятувало.

Задекларована раніше позиція політичної партії «Українська платформа» залишається незмінною – негайно припинити переслідування всіх опонентів діючої влади, змінити для опозиціонерів утримання під вартою на інший запобіжний захід, забезпечити неупереджений і справедливий розгляд порушених кримінальних справ, розпочати реальну боротьбу з корупцією починаючи зі своїх лав, провести справжні реформи.

Партія «Українська платформа» готова до співпраці та об’єднання з іншими патріотичними силами, виходячи, в першу чергу, зі спільних світоглядних позицій, основних принципів політичної та партійної діяльності, першочергових кроків та поведінки в разі перебування у владних структурах Ми переконані, що саме такий підхід, а не вождистсько-авторитарний характер діяльності, дозволить об’єднати опозицію та отримати необхідний кредит народної довіри.

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ

Жебрівський Павло Іванович

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету

01008, Україна, м. Київ, вул. Банкова, 6-8

тел.: (+38044) 255-45-08, e-mail: Zhebrivskyi@rada.gov.ua

№ 23

від 13 червня 2011 р.

Міністру освіти і науки,

молоді та спорту України

Табачнику Д.В.

ДЕПУТАТСЬКЕ ЗВЕРНЕННЯ

(в порядку ст. 16, 17 та 19 Закону України «Про статус народного депутата України»)

Шановний Дмитре Володимировичу!

До мене як народного депутата звернулися жителі села Жовтневе Прилуцького району Чернігівської області із занепокоєнням щодо закриття районною владою місцевої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

Люди надзвичайно стурбовані тим, що разом із припиненням діяльності школи зникне єдиний культурний осередок на території сільської ради, адже, як свідчать заявники, у школі проходять усі загальносільські заходи, виступи і репетиції драмгуртка, фольклорного ансамблю тощо.

Враховуючи наведені вище обставини, в межах очолюваного Вами відомства прошу:

1. Звернути увагу на ситуацію, яка склалася у селі Жовтневе Прилуцького району Чернігівської області.

2. Розглянути усі можливості збереження у даному селі місцевої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

3. Про результати розгляду даного звернення прошу повідомити мене та заявників у термін встановлений чинним законодавством.

Додаток: копія звернення на 7 арк.

З повагою

Народний депутат України Жебрівський П.І.

З активною підтримкою "Української платформи" здобули перемогу на фестивалі гумору "Хрущ"

26 червня в Чернігівському літньому театрі пройшов сьомий міжнародний фестиваль молодіжного гумору «Хрущ».

Фестиваль вже давно став традиційним і проводиться щорічно. В ньому приймає участь 5-8 команд з різних міст України та з інших країн, що і робить цей фестиваль міжнародним.

В цьому році дарували нам свято гумору та веселощів команди: 7 Я (Чернігів), «Сафо» (Суми), Оптом дешевше (Тернопіль), «Янка Бриль» (Гомель), Збірна Донецька, «Свято кольорових олівців» (Смоленськ), «Кочевник» (Суми) та «Бауман шоу» (Калуга).

Яскраві ведучі не давали відпочивати публіці від гумору ні хвилинки. Гарік Бирча и Іна Приходько (учасниця шоу «Україна має таланти») показали дуже вдалу пародію на Юлію Володимирівну Тимошенко та Віктора Федоровича Януковича.

Підвести підсумки веселих жартів учасників вдалось лише через три з половиною години.

Переможцями фестивалю стала команда «Оптом дешевше» із Тернополя. Друге місце журі віддало гостям із міста Гомель - команді «Янка Бриль». Третє місце здобула команда «Сафо» із Сум.

Хочеться зазначити, що всі учасники команди-переможця із Тернополя є членами партії «Українська платформа» і приїхали на цей конкурс вони завдяки підтримці Тернопільської партійної організації. Їх виступ був єдиним яким прозвучав на рідній українській мові. Чернігівська обласна організація зібрала із своїх членів партії підтримку для теплої зустрічі Тернопільських однопартійців. «Хотілось підтримати молодих гумористів із Тернополя, щоб вони відчули, що там де є однопартійці, там завжди є надійна опора і підтримка» - сказав Олександр Литвиненко, який з великим задоволенням відвідав фестиваль гумору в день молоді.

З Днем Конституції!

Шановні друзі!

Щиро вітаємо Вас з державним святом України - Днем Конституції। Основний Закон нашої держави, гарантуючи громадянам загальновизнані права та свободи, закріпив ідеали справедливості та рівності, які сповідують усі цивілізовані країни світу. У цей урочистий день будемо щиро вірити у реальне втілення конституційних прав і свобод, зміцнення добробуту наших родин та еволюційний правовий розвиток нашої держави.

Бажаємо вам, здоров’я, щастя і віри у високе призначення та світле майбутнє України.

Збережіть школу!

Село! і серце одпочине.

Село на нашій Україні –

Ненче писанка село,

Зеленим гаєм поросло.

Цвітуть сади; біліють хати...

... Сам бог витає над селом.

Тарас Шевченко

Ох, вже давно наші села не як мов писанки. Поглинає їх прірва безгосподарності а то й сплановане винещення на користь чиємусь збагаченню. Вже давно корінні покидають свої писанки, а натомість пересиляються до столиці чи до Чернігова, чи бодай до РАЙцентру . На долоні деградація «писанки», вироджування, демографія на інтерес мегаполісу...
І, здається, що Бог уже не «витає над селом», а вже перебрався до того страшного мегаполісу. А що село? «Село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло».
У нашій Жовтневій школі І-ІІ ступенів у 1997 році навчалося 100 учнів, а на сьогодні – 16 (!).

Виною в цьому є не тільки зменшення населення на селі, зменшення народжування, а й так звана ЕКОНОМІЯ, прибуток бюджету за рахунок закриття молокількісних шкіл і інших дитячих закладів та укруплення багатокількісних шкільних установ. Так, пустили селами шкільні автобуси, розправили щупальця «освітянської» агітації і учні подалися здобувати науку в укрупнених школах. До таких шкіл і увага «центру» велика і матеріальне забезпечення. На задвірках залишилися школи наших «писанок», а скоріш за все просто закриваються.
Але у Жовтневому залишаються батьки, які не хочуть, щоб їхня дитина виходила з дому о 7-й ранку, а поверталася о 16-й (а то й пізніше).
Однак РАЙОН поставив собі завдання: припинити діяльність Жовтневої школи. Тому жителі села, батьки учнів і територіальна громада виступили проти закриття школи. Тоді, РайВО, зустрівши такий спротив, дає усне доручення директору школи (Коваль Н.М.) «пройтись» швиденько по батьках і зібрати заяви про перехід дітей до іншої школи. Наш директор відмовилася від такого приниження: збирати заява проти рідної школи, проти себе?! Тож наступним етапом натиску був приїзд до школи директора та зауча сусідньої Малодівицької школи на батьківські збори. Вислухавши гостей, батьки чемно і безконфліктно відмовилися писати заяви.
Та не так сталося як очікувалось. Через два дні батьків знову збирають на збори. На збори цього разу приїхали начальник РайВО Нікітченко Л.В. та її заступник. У виступі Нікітченко Л.В. частіше відчувалися марнослівя, приниження школи при батьках, приниження учителів і їхнбої якості донесення знань, погрози атестацією школи (тепер вже зрозуміло на 100% що та майбутня атестація стане провальною для школи), припинення фінансування... Попри все, демагогічні переконання Нікітченко Л.В. не подіяли на батьків. Навпаки, після деяких не аргументованих принижень школи з боку начальника РайВО все могло закінчитися більш «плачевно». Батьки відмовилися писати заяви. І тут доречно сказати про те, що оця «тяганина» уже призвела до затримки ремонту школи, породила невпевненість і невизначеність.
А школи все таки жалко. За роки її існування вона випустила у світ більше тисячі випусників. Серед них три Герої соціалістичної праці, один Повний Кавалер орденів Трудової Слави, майже 80 нагороджені орденами та медалями. У стінах нашої школи сформувалися і доктор технічних наук, професор Петро Лобода; і кандидати наук Олександр Лобко, Антоніна Панченко; і лауреат премії «Тріумф», знаменитий телеведучий Юрій Горбань і т.д.
Школа оформлена руками вчителів в народному українському стилі і працює в напрямку краєзнавства. А як любив нашу школу уроджениць сусіднього села Петрівка відомий письменник, літературний критик Віталій Кирилович Коваль. Вчесть памяті Віталія Коваля у школі створена світлиця його імені.
Щоб діти не відчували себе жителями глибинки, до них на зустріч приїздили Народні депутати України Лілія Григорович, Володимир Яворівський, знамениті письменники та журналісти Дмитро Іванов, Михайло Шевченко, Іван Бокий, Павло Щегельський, Ніна Ткаченко та всі творчі люди Прилуччини.
При школі діє єдиний в області дитячий гурт сопілкарів, постійний учасник районних та обласних оглядів художньої самодіяльності. Декілька років тому цей колектив був запрошений до Українського Фонду культури, де отримав почесну грамоту з рук самого академіка Бориса Олійника...
Нинішній рік – рік 20-річчя Незалежності України. Саме в нашій школі в далекому 1989 році були створені перші на Прилуччині осередки Товариства «Просвіта» та Народного Руху України. Чи з мрією про закриття школи тодішні члени згаданих осередків стали на шлях виборювання Незалежності України?

Та кому до цього є якийсь інтерес?

150 жителів нашого села звернулися з листом до Народного депутата України з проханням допомогти в ситуації. Люди наші кажуть: не буде школи – занепаде нанівець село. Наше (!) «Село на нашій Україні – Неначе писанка село...». А що до «солодких» слів на зборах начальника РайВО Нікітченко Л.В., напрошуються слова поета Олекси Довгого:

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Школа села Жовтневе, яку хочуть закрити.