Це не свято сьогоднішньої влади. Ніколи не було й не буде. Її лише лицемірство, яке у День свободи вітає українців з набуттям втрачених цінностей. Президент Віктор Янукович розказує про ідеали вільного громадянина, проте розбудова громадянського суспільства для нього – настільки непотрібна річ, як той комп’ютер у його робочому кабінеті. Прикметно, що у нинішньої влади вже увійшло в систему робити з новорічної ялинки цапа-відбувайла. Так було у 2003-му безпосередньо на батьківщині теперішніх керівників держави. Тоді в акурат у день візиту Ющенка на центральній площі Донецька вирішили монтувати зимову красуню. 31 жовтня! Цьогоріч, звичайно ж, випадково, монтаж прийшовся на відзначення Дня свободи у столиці.
Хоча, якщо чесно, донецька влада за ці сім років змінилася… Стала більш зваженою, проте не менш нахабною Незмінною залишилася лише жага грошей і влади.
Не свято це вже і для багатьох учасників Помаранчевого майдану: тих, хто щиро вірив у світле майбутнє України. Розчарування важким тягарем лягло їм на плечі. Якість життя за ці сім років не покращилася, лише з регулярною частотою змінювалися таблички на дверях владних кабінетів. Обіцянки вчорашніх лідерів забуті, а більшість з так званої команди Ющенка сьогодні бачимо у таборі, проти якого вони боролися у 2004-му.
Колишня влада, а теперішня опозиція щодня розписується перед народом у власній недієздатності. Кожен тягне ковдру на себе, кожен хоче бути вождем. Як наслідок – опозиція розірвана, всі лідери – поодинці, слабких місць для зловтіхи влади – достатньо.
Прикро, але послідовних політиків помаранчевих часів залишилося обмаль. Щире відстоювання права українців на демократичні цінності, на європейську інтеграцію, на гідне життя – лише деякі політики і сьогодні можуть собі таке дозволити. Їх не звабили високими посадами, елітними маєтками у Конча-Заспі, кінець-кінцем, портфелями з грошима. Їх і не залякали, хоча залякування та помста – коник нинішніх можновладців.
Вже кілька років точаться розмови довкола об’єднання опозиційних сил, але до сьогодні цей процес так і не розпочато. То може саме їм, послідовним та системним, показати приклад решті? Взяти та об’єднатися. Їм, сподіваюсь, вистачить мудрості це зробити не заради банального позерства. Вони копнуть глибше: в основну ідею майбутнього України. Впевнений, знайдуться скептики, які розцінюватимуть такі єднання неправильно. Але хочу їм зауважити, що до першочергових завдань опозиції відносяться не тільки промовисті виступи з екранів телевізорів, а й конкретні дії. А з іскри займеться полум’я…
Олександр Литвиненко,
голова Чернігівської обласної організації
політичної партії «Українська платформа»
